Назавжди у пам’яті. У Дніпрі продовжують встановлювати меморіальні дошки полеглим захисникам

Завжди усміхнений, натхненний та готовий всім допомагати. Людина, яка ловила все з льоту і була впевнена у собі, побратимах та перемозі України. Саме таким усі запам'ятають полеглого Героя України Павла Василькова. Сьогодні на пам'ять про мужнього воїна та його подвиги на стіні ліцею № 101, що на ж/м Краснопілля, відкрили меморіальну дошку.

«Паша був добрий, щирий та веселий. Полюбляв футбол. Після закінчення школи ми часто бачилися з ним тут, у Краснопіллі, і він завжди був усміхнений та щасливий. Він приходив до нас в школу разом з побратимами, спілкувалися з дітьми. Ми пам'ятатимемо його, і він завжди буде прикладом для нашої молоді», — говорить директорка гімназії № 101 Алла Шепель.

28 березня 2022 року Павло був мобілізований на військову службу. За свою сміливість та безстрашність отримав позивний Джокер. Служив Павло у 138-й зенітній ракетній бригаді та виконував бойові завдання в Покровському районі Донецької області. Саме там 8 березня 2024 року він і загинув.

«Мої хлопці виконували бойове завдання, коли мені зателефонували і сказали, що на позицію прилетіло. Одразу помчали на місце, але допомогти не змогли. У всіх були вибухові травми. Тоді загинуло 7 хлопців, ще 2 поранених було. Вони дивом вижили. Один з них сьогодні прийшов на відкриття дошки, бо добре знав Павла», — розповідає військовий Олександр.

На момент трагедії оборонцю було 34 роки. Наступного дня, 9 березня, Павлу мало виповнитися 35 років.

«Паша прагнув навчитися нового та скоріше опанувати техніку, на якій працював. У нього було бажання вдосконалювати навички. Пам'ятаю, як він смикав хлопців, щоб вони йому пояснювали всі нюанси роботи на зенітно-ракетних установках. Він дуже чекав, коли зможе повернутися додому до родини, але не судилося», — згадують побратими.

За подвиги під час виконання бойових завдань Павла Василькова нагородили пам'ятною медаллю «Захиснику Вітчизни» та медаллю «Честь. Слава. Держава». Уже посмертно йому присвоїли звання Героя України.

«Коли мій чоловік пішов на війну, то він мені сказав: «У мене з'явився друг. Мені з ним нічого не страшно, бо знаю, що він стоїть позаду і захищає мене». В яких би халепах вони не були, але підтримували один одного та захищали. Два друга, які були поряд на війні, тепер будуть поряд і на небесах. Загинули вони з моїм Володею разом», — говорить удова побратима Лілія Кулик.

У полеглого Героя України Павла Василькова залишилася дружина та маленький синочок.

«Павло прийняв військову присягу на вірність українському народу, яку дають раз у житті. І Паша з честю та гідністю її виконав», — говорять про Павла його побратими.

Меморіальні таблички загиблим військовим встановлюють на школах, будинках та інших пам'ятних для рідних місцях. Виготовляють їх коштом міського бюджету.

«Кажуть, що герої не вмирають, але, на жаль, це не так. Проте ми можемо зробити все, щоб пам'ять про них завжди жила. Тому ми встановлюємо ці таблички, щоб люди бачили їх, могли перейти за QR-кодом та прочитати інформацію про життя та подвиги наших полеглих військових. Також міська влада поставила трикутні конструкції зі світлинами загиблих героїв у сквері Героїв та запустила платформу «В!йна». Там родичі та друзі загиблих дніпрян можуть розміщувати інформацію про тих, хто загинув внаслідок воєнних дій. Ми завжди повинні пам'ятати про тих, хто тримав над Україною небо, хто боронив наші життя ціною свого. Ми маємо згадувати про справжніх патріотів, які протистояли росії», — зазначив заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів щодо інформаційної діяльності Андрій Денисенко.