Чому наші воїни на передовій ненавидять тушонку?

Черговою незвичайною та цікавою історією з фронту поділився наш земляк, історик Дмитро Каюк, який із перших днів повномасштабної війни захищає Україну від агресорів.

Його нариси та історії неодноразово публікував Міський сайт. У них Дмитро Каюк із незвичайних сторін розкриває життя воїнів 128-ї окремої Дніпровської бригади ТРО «Дике поле», в якій і він.

Його чергова історія присвячена легендарному продукту харчування – тушонці. Виявляється, багато воїнів її терпіти не можуть!

А чому саме Дмитро Каюк розповів:

«Зайшов до супермаркету й трохи очманів від ціни на тушонку: 144 грн, 129 грн, 209 грн…

Згадався солдатський прокльон: щоб ти все життя їв одне тушло.

На початку вторгнення ми харчувалися виключно коштом волонтерів. Готували для нас і вдома, і в різноманітних кафе і, навіть, в ресторанах. Це була прекрасна їжа.

Потім ми вийшли з Дніпра й посунули в бік фронту, і харч став простішим. Переважно каші й усілякі консерви. Готували самі. Але траплялося місцеві громади балували нас як не борщем, так варениками чи пиріжками. Декілька раз нам з Дніпра привозили крішнаїтські страви. Оскільки абсолютна більшість з нас до цього цієї екзотики не куштувала - зайшло на вищий бал. Дякувати моєму другові й відомому в Дніпрі волонтеру Михайлу С.

А ось тушонка була дефіцитом і її видавали дозовано. Пам'ятаю, до мене підійшов один хлопець і попросив дати йому банку тушонки – хотів з друзями отримати насолоду. Я не дав. Це для тих, хто в степу копає під березневим дощем окопи.

З часом ми адаптувалися до польових умов. Налагодилося постачання. З'явилися свої кухарі. Асортимент страв став, скажімо так, виразнішим: борщ, солянка, рибний, овочевий, гороховий супи, котлети, тюфтельки, відбивні, вареники, холодець, шашлик, млинці, сирники, гуляш, качатина в сметанному соусі з овочами, олів'є …. Готували все чого заманеться солдатській душі/шлунку.

Але війна змінилася, й змінився асортимент страв на позиціях. Тепер якщо і можна щось їсти, то тільки консерви або напівфабрикати. Кожен захід на позицію чи вихід з неї - це подвиг. Відповідно несуть самий мінімум самого необхідного. Здебільшого це б/к.

Ось тому зараз солдати на позиціях багато діб поспіль, а то й тижнів, жують тушло. Повірте, це ще ті тортури. Звідси й прокльон.

Але повернуся до враження від ціни на тушонку. За першої ж нагоди я відкрив банку тушонки й сумлінно її з’їв.

Що сказати? Тушонка вона і в Африці тушонка».

Фото Валерія Кравченка.