Городской сайт продолжает знакомить с судьбами героев подразделений ТРО нашей области.
И сегодня наш рассказ – о челюстно-лицевом хирурге Иване с позывным «Молчун».
Он сражается с врагами в рядах 108-й бригады ТРО, где о нем рассказали:
«Іван «Мовчун» у цивільному житті - щелепно-лицьовий хірург з Кам'янського, що на Дніпропетровщині, з перших днів війни - у складі 108 бригади ТРО ЗСУ.
- Вже 24 лютого 2022 року я добровольцем доєднався до нашої частини та пішов в розвідку, - каже Іван. - До цього мав досвід військової служби саме за цим бойовим фахом. У розвідці мені все було знайомо.
З часом «Мовчун» перейшов до медичного пункту, був водієм, медиком-санінструктором, а згодом став начмедом.
- Задачі в мене максимально різноманітні: від надання медичної допомоги, саме на базі медичного пункту - до виїздів з екіпажами на евакуацію поранених, - зазначає Іван. – Тобто, виконую обов’язки, як і всі мої бійці.
Одною з найбільш ризикованих операцій, на його думку, залишається проведення «медеваку». На пам’яті Мовчуна їх чимало. Найбільш екстремальні були на Донецькому напрямку.
- Штурм Нескучки та вивезення трьохсотих хлопців, врізався у свідомість навічно, - згадує бойовий медик. – Тут, на Запорізькому напрямку, мені довелось брати участь у забезпеченні бойових дій нашої частини в районі населеного пункту Б. Важких і легких «300-х» тоді доводилось виводити пішки. Пробирались до точки дальнього «евака», тому що ближче під’їхати «коробочці» противник не давав. Доводилось нелегко, постійно робили зупинки, а тим часом ворог вишукував нашу евакогрупу - запускав освітлювальні ракети... Час від часу доводилося залягати. Все це ускладнювали ще й несприятливі погодні умови - зима, сльота, оранка, багнюка… Пересуватися справді було непросто, та ми все подолали і хлопців порятували.
- Наскільки важко цивільному медику пристосуватись до роботи в умовах фронту?
- Це суто індивідуально. Коли ти з самого початку йдеш та налаштовуєш себе, що це - війна, це - бойові дії, якщо вже в «учебці» докладаєш максимум зусиль, щоб підготуватися як слід, тоді не важко. Тоді все буде добре. Слід завжди пам’ятати: війна потребуватиме всіх твоїх сил та навичок, тому варто зростати і професійно, і загартовуватися фізично!
- Що для Вас найголовніше на військовій службі?
- Щоб мій підрозділ був цілий та неушкоджений. Для цього слід максимально чітко виконували задачі і водночас повертатись з кожного виїзду цілими. За нас ніхто роботу не зробить: треба всіх поранених довозити і максимально надавати їм допомогу. На ці завдання попри втому та реальну небезпеку націлений кожен у нашій команду.
- Чи не хочеться повернутися назад у цивільне життя? Про що мрієте на війні?
- Мрії? – «Мовчун» широко посміхається. Відчувається, що це слово не з його щоденного лексикону. Потім задумується. – Передусім, звичайно, хочу повернутись до сім’ї, знов працювати лікарем за своєю спеціальністю, а ще - виховувати дітей, бути поряд з дружиною, допомагати їй. Так, хочеться мирного життя! Бо ці роки війни дуже багато наклали негативу. Хочеться повертатись додому, до сім’ї і жодних компаній. Якось так…».
![]() |
Gorod`ской дозор |
![]() |
Фоторепортажи и галереи |
![]() |
Видео |
![]() |
Интервью |
![]() |
Блоги |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
![]() |
Погода |
![]() |
Архив новостей |