«Дуже гарне ставлення фахівців, завдяки заняттям знизилися фантомні болі», — військовий про лікування в реабілітаційному центрі Дніпра

Роману — 38 років. Він із Дніпропетровщини. До повномасштабної війни з рф працював водієм навантажувача на заводі. Жив звичайним сільським життям — дім, город, трактор, кури, бджоли. З першого дня великої війни Роман пішов у ТрО, а з грудня 2022 року долучився до лав ЗСУ.

Спочатку служив у роті охорони, а вже навесні почав розвивати в батальйоні напрям аеророзвідки. Пройшов курси пілотів дронів, освоїв роботу з «Мавіками» та ударними FPV, навчав інших побратимів. Їхня група стала ударною. Але дрони використовували не лише для бойових завдань — «пташками» доставляли воду, їжу, ліки.

За майже три роки служби Роман не мав жодного поранення — лише численні контузії. 8 червня 2025-го групу мали змінити на позиціях, та під час ротації вони потрапили під ворожий обстріл: одного бійця вбило, іншого поранило. Роман із товаришем ще на десять діб залишилися працювати. Перед черговим завданням потрібно було терміново підготувати боєкомплект, їжу, техніку. Вони знали, що під’їзди заміновані. Роман вийшов на розвідку — і тоді на стежці до евакуації спрацювала дистанційна міна.

«Одразу не зрозумів, що сталося. Мене відкинуло. В очах темно. Спробував підвестися — не вдалося. Вже потім підбіг побратим, затягнув у посадку. Я намагався не тиснути на нього психологічно — підбадьорювати, щоб він не впав у ступор. Він викликав евакуацію. Вона тривала 6 годин. Дуже вдячний хлопцям, які по мене приїхали попри великі ризики — постійно літали FPV-дрони», — згадує він.

У результаті поранення — висока ампутація обох ніг, ампутація руки, втрата ока (на одному — протез, друге бачить лише на 4 %). За плечима — понад 12 операцій, точну кількість яких Роман уже й не пригадує. Зараз захисник відновлюється та очікує на протезування в реабілітаційному центрі Дніпра.

«Мені тут подобається. Чисто, файно. Займаюся з фізіотерапевтом, ерготерапевтом. Дуже гарне ставлення, обладнання… Займаємося верхніми кінцівками, ерготерапією, були ультразвуки — розм’якшували рубці. Бо рука після того, як її зшили, була дуже велика, набрякла. Завдяки ерготерапії та ультразвукам її повернули майже до попереднього стану. Ну і, що немалозначно, знизилися фантомні болі. Як казав лікар: «Ми можемо знеболити те, що є, а те, чого немає, на жаль, ні», — ділиться захисник.

Вірна супутниця Романа, його дружина Яна. Вона не лише підтримка, а й вже важлива частина реабілітаційної команди. З початком вторгнення рф підтримала рішення чоловіка піти на фронт, а згодом поїхала за ним на Куп’янський напрямок, щоб бути поруч. Після поранення Яна ні на мить не залишила Романа, швидко опанувавши необхідні для догляду навички.

«Ми з Ромою навіть не уявляли, як багато є добрих людей, готових стати на допомогу. Я щиро вдячна кожному, хто підтримував нас на цьому довгому та важкому шляху. Насамперед — величезна подяка медикам, які надавали допомогу, та побратимам Романа — саме вони врятували йому життя там, на полі бою. Дякуємо волонтерам, місцевим жителям із села і навіть зовсім незнайомим людям, які не залишилися осторонь. Вони підтримували нас і морально, і матеріально, допомагаючи чим могли. Від нашої родини хочемо сказати велике «спасибі» командирам, побратимам, лікарям, протезистам та всім людям, які допомагають нам пройти через це випробування. Ваша підтримка для нас безцінна», — каже Яна.

«Роман потрапив до нас понад місяць тому з надзвичайно складною комбінованою травмою — ампутацією обох ніг на рівні стегна, ампутацією руки, втратою одного ока та критичним порушенням зору на іншому (збережено близько 4 %), а також вадами слуху. Ми розпочали роботу з тренувальними протезами — стабісами. За подвійної ампутації ключовим етапом є вертикалізація, тобто навчання утримувати вертикальне положення. Після цього процес протезування значно пришвидшується.

Сьогодні Роман демонструє суттєвий прогрес: якщо спочатку одягання протезів займало понад 30 хвилин, то зараз це відбувається значно швидше. Велику роль у реабілітації відіграє його дружина Яна — вона повністю навчена і допомагає з лайнерами та протезами, тож на заняття вони приходять уже підготовленими. Роман починав з ходьби в брусах, а нині пересувається з однією адаптованою канадською тростиною. Зараз очікуємо на його постійні функціональні протези, з якими він зможе рухатися далі», — каже фізична терапевтка Ганна.