Історія Дніпра: Якими були попередники сучасних таксистів?

На початку минулого сторіччя самим популярним видом транспорту у Катеринославі був гужовий.

Трамвай у нашому місті з’явився в 1897 році, але для багатьох був ще диковинкою. Кількість авто можна було легко перерахувати – машинами володіли лише заможні містяни.

Катеринославські візники десятиріччями виконували головну роль і у пасажирських, і у вантажних перевезеннях у місті.

Про те, як це було, нагадали у Обласній профспілці Дніпро:

«На початку минулого сторіччя головним видом транспорту був гужовий. Майже всі вантажі перевозились на возах (автомобілі тільки почали з’являтися). Артілі ломових візників-вантажників обслуговували промислові, торгівельні, сільськогосподарські підприємства, пересуваючись найчастіше партіями по 10-15 возів і використовуючи коней-важковаговиків.

Праця була фізично важкою, робочий день розтягувався на багато годин і майже без вихідних. Чималою була й армія тодішніх «таксистів» - пасажирських візників, які надавали послуги містянам.

Артільна робота сама по собі базувалась на колективізмі і взаємодопомозі, бо в дорозі всяке бувало.

«Раз навантажений віз став у дорожню колію, - розповідалось в одній з тодішніх книжок, - господар його вже у всіх своїх діях керується артільними інтересами… В разі якоїсь неполадки зобов’язані зупинятися всі… вся артіль повинна допомагати товаришам».

В цілому по країні тоді нараховувалось до 200 тисяч транспортних робітників (з них 120 тис. візників-вантажників). На хвилі подій 1905 року ця категорія трудівників теж почала боротьбу за свої права, об’єднуючись у профспілки. Вони вже з’явились у великих містах країни.

Катеринославські візники не пасли тут задніх. Вони в той період брали активну участь у страйковій боротьбі за свої права. «Робітники візники, - писала 10 лютого 1905 р. місцева газета «Южная заря», - виставили своїм власникам вимоги: 1) встановити твердо означений час роботи; 2) придбати формений одяг за рахунок власників та ряд інших». (Влада регулювала гужові й пасажирські перевезення, зокрема, вимагаючи від власників забезпечення пристойного зовнішнього вигляду візників та додержання ними в містах правил руху).

Поступово формувалось ядро активістів. Саме вони вели агітацію серед колег, виступали посередниками на перемовинах з роботодавцями, займалися восени 1906 р. створенням своєї профспілкової організації.

« До всіх легкових та ломових візників! Настав і наш час об’єднатися в професійну спілку, - йшлося у їхньому зверненні до колег, опублікованому у 2-му номері профспілкового журналу «Вестник труда». - … Працювати доводиться по 14-16 годин на добу, зранку до пізньої ночі, не маючи жодного вільного дня. І що ми отримуємо за цю воістину каторжну працю?! Мізерні гроші… І хазяї експлуатують нас, як їм хочеться… Один на один зі своїм власником візник безсилий відстояти свої права, але коли ми разом складемо дружнє згуртоване професійне товариство, ніяка хазяйська сила не зломить наше єднання…».

Далі пропонувалось обирати делегатів по біржам (це були в Катеринославі місця збору і найму візників, зокрема, одна з них розташовувалась на Йорданській площі (сучасна вул. М.Коцюбинського), де були пристані для річкових суден).

Звертатися за довідками можна було до редакції «Вестника труда», що розташовувалась в центрі міста на Кудашевській (пізніше вул. Барикадна). Перші профспілкові журналісти, виявляється, були не тільки фіксаторами подій, але й активними учасниками розвитку профспілкового руху. До речі, саме вони допомогли тоді візникам скласти згадане вище звернення, яке не зосталось непоміченим і зацікавило багатьох працівників. Можливо, доклали вони руку й до підготовки статуту профспілки.

На жаль, свідчень про подальшу долю профспілкової організації візників ми не маємо. Серед зареєстрованих згідно закону 1906 р. вона не значиться. Правда, є дані про реєстрацію 1907 р. профспілки візників і вантажників лісоматеріалів. Однак можна не сумніватися, що саме активісти тодішньої профспілки візників не втратили свого бойового настрою і вже після революції 1917 р. були ініціаторами відродження профспілки транспортних працівників (Містран). В Катеринославі її було організовано 1919 р. і до неї вже входили й шофери поки ще невеликого на той час автопарку».